Мистецтво хореографії

            «Танець – це польова квітка. Його створила сама природа. Де є відповідний грунт, там він народжується й проростає. Ні поливати його не треба, ані доглядати... Але є й інші квіти. Їх пересаджують із однієї землі в іншу, за ними слідкують, доглядають, вивчають експериментують... Ці квіти мають особливий запах, неймовірну красу забарвлення» – так відгукувався балетмейстер Фонік про прекрасне професійне мистецтво – мистецтво балету.

У системі художнього виховання дітей одне з найважливіших місць посідає мистецтво. Світ мистецтва різноманітний і складний. Для того, щоб людина вступила в нього не як темний, невідомий ліс, повний усіляких несподіванок, її необхідно залучити до цього прекрасного світу з перших років життя, наполегливо знайомити  із скарбницями, накопиченим людством за багато тисячоліть. У процесі естетичного виховання важливо навчити учнів розуміти й сприймати красу. Спостерігаючи прекрасне, людина не може залишатися байдужою, вона переживає, відчуваючи любов або ненависть до спостережуваного. Тому треба, щоб діти вміли розрізняти справді красиве і потворне.

Дієвим засобом естетичного виховання є, зокрема, мистецтво танцю, яке ефективно впливає на всебічний і гармонійний розвиток особистості. Танцювальне мистецтво особливо близьке дітям. Саме в танцях діти мають змогу в радісних, легких, красивих рухах передавати свої переживання і почуття. Танцювальна діяльність сприяє й покращенню фізичного розвитку, зміцненню здоров’я, формуванню інтересу до рухової діяльності.

Мистецтво хореографії постійно розвивається і видозмінюється, адже мова пластики, мова танцю, якою володіють її провідні митці, завжди привертатиме увагу і викликатиме захоплення у глядачів усього світу.

Очевидно, що мистецтво, яке належить народу, стане внутрішній скарбом кожного з нас тільки тоді, коли ми будемо пробуджувати митців у самих собі і в наших дітей.   

Мабуть, не знайдеться на земній кулі народу, який не знав у своїй історії явища еміграції. З різних причин і з різною метою залишають люди рідну землю і вирушають у чужі краї. Економічні і політичні проблеми, які на різних історичних етапах потрясали Україну, спричиняли добровільну або вимушену еміграцію багатьох українців за межі батьківщини.

Внесок українців у світову мистецьку скарбницю не можливо оцінити. Та, напевно, найбільш відомою є постать балетмейстера Сержа Лифаря.  Ім’я нашого співвітчизника, українця Сергія Михайловича Лифаря, протягом багатьох років на його батьківщині було несправедливо забутим. Але у червні 1994р. у Києві відбувся І Міжнародний конкурс балету ім. Сержа Лифаря. З того часу він проводиться кожні два роки. Великий митець нарешті повернувся на батьківщину, від якої, до речі, ніколи не відмовлявся. Саме тому на могилі видатного майстра написано: «Серж Лифар з Києва». Через усе своє життя Сергій Михайлович проніс любов до України, рідного Києва, постійно повторюючи, що «навіть прекрасний, блискучий Париж не зміг примусити мене, киянина, забути мій широкий, величавий Дніпро...». Отже, творчість цього блискучого художника слід інтерпретувати як загальноцивілізаційний феномен.

Інформація про них буде цікавою всім, хто не байдужий до мистецтва. У школі даний матеріал може бути використаний на уроках музики, образотворчого мистецтва, історії,  художньої культури  на класних та бібліотечних годинах.